Упродовж перших дев'яти місяців 2026 року обсяг експорту товарів з України становив USD 29.6 млрд і фактично зберігся на рівні відповідного періоду 2025 року (USD 29.5 млрд). Водночас імпорт за цей час зріс на 25%, що засвідчують дані Державної митної служби України за дев'ять місяців 2026 року.
На тлі стабілізації експорту державна політика визначає істотно вищий орієнтир. Експортна стратегія України на період до 2030 року передбачає збільшення експорту товарів і послуг на 77% порівняно з 2025 роком (розрахунок за цільовими показниками стратегії). Додатковим чинником розширення ринків збуту стала угода про вільну торгівлю з Туреччиною, яка набула чинності 1 жовтня 2026 року і поширюється на другий за обсягом ринок збуту українських товарів.
У таких умовах питання, як вийти на міжнародний ринок, для української компанії зводиться до обґрунтованого вибору країни та моделі входу з урахуванням режимів доступу, валютного регулювання, логістичних умов і наявних інструментів державної підтримки. Розрив між стабільним обсягом експорту та цільовими показниками стратегії означає, що подальше зростання можливе передусім за рахунок освоєння нових ринків і збільшення частки продукції з вищою доданою вартістю, на що спрямовані й стратегічні цілі цього документа.
Показники торгівлі товарами наведено за даними митної статистики в доларах США в поточних цінах без коригування на інфляцію. Прогнозні та цільові значення охоплюють експорт товарів і послуг відповідно до методології кожного з документів. Дані Державної служби статистики України можуть дещо відрізнятися від митних унаслідок відмінностей у методиці обліку, тому для аналізу динаміки використано єдиний митний ряд. Результати опитувань підприємств мають індикативний характер, а обсяги підтримки експортного страхування наведено в номінальному гривневому вимірі без перерахунку в долари США.
Джерело: митна статистика за 2021 рік, за 2025 рік, за дев'ять місяців 2026 року, оцінка 2026 року UA Consulting
Динаміка експорту України з 2021 року та її значення для підприємства
Динаміка товарного експорту за останні п'ять років характеризується трьома виразними фазами, які простежуються на графіку. Після скорочення у 2022 році на 35%, за оцінкою Міністерства економіки України (Мінекономіки), експорт досяг мінімального значення у 2023 році, а у 2024 році зріс на 15.6% порівняно з нижчою базою попереднього року, що підтверджують митні дані. Відновлення збіглося в часі з функціонуванням морського коридору, який запрацював у серпні 2023 року.
Починаючи з 2024 року, обсяг експорту стабілізувався на рівні близько USD 40 млрд. У 2025 році він був на 41% нижчим, ніж у 2021 році, коли експорт сягнув найвищого з 2012 року значення, а за дев'ять місяців 2026 року утримався на рівні попереднього року. Тобто після відновлювального зростання 2024 року впродовж двох наступних років приросту експорту не відбулося.
Оцінку річного обсягу на 2026 рік здійснено на підставі сезонної структури попереднього року. У 2025 році на перші дев'ять місяців припадало 73.2% річного експорту, тож за умови збереження цієї пропорції обсяг 2026 року становитиме близько USD 40 млрд (розрахунок UA Consulting). Ця оцінка має обмеження, оскільки з липня 2026 року судновласники призупинили заходи до портів Великої Одеси, тоді як на четвертий квартал припадає значна частина поставок продукції нового врожаю.
Товарна структура експорту за цей період зазнала незначних змін. За розрахунком на основі даних Держмитслужби, у 2025 році частка продовольчих товарів становила 55.8% товарного експорту, металів і виробів з них 11.7%, а машин, обладнання та транспортних засобів 8.9%.
За урядовою оцінкою, частка сировинної та низькопереробленої продукції в експорті за дев'ять місяців 2025 року становила 87.3%, а частка послуг у сукупному експорті товарів і послуг 18%. Саме ці показники визначено базовими для цілей Експортної стратегії, що відображено в її положеннях.
Оскільки агрегований обсяг експорту формують насамперед агропродовольчий ланцюг і металургія, загальнонаціональні тенденції мають обмежену інформативність щодо ринку конкретного переробленого продукту. Для такої продукції більш релевантними є дані про географію поставок і канали збуту окремих підприємств, які розглянуто далі.
Вибір країни для експорту з огляду на фактичну географію поставок
Склад основних країн-покупців українських товарів упродовж останніх трьох років залишається стабільним. За даними митної статистики, у 2025 році найбільшими ринками збуту були Польща з обсягом USD 5.0 млрд, Туреччина з USD 2.7 млрд і Німеччина з USD 2.4 млрд.
У 2026 році перелік провідних ринків не змінився, а частка Польщі за вісім місяців становила 12.2% товарного експорту, згідно з розрахунками на основі таблиць митниці. За останніми доступними на липень 2025 року даними Держстату, на країни Європейського Союзу (ЄС) припадало близько 59% вартості товарного експорту, що наведено в аналітичному дослідженні експорту. Таким чином, європейський напрям залишається визначальним, а решта поставок розподіляється, зокрема, між Туреччиною, країнами Азії, Близького Сходу та Африки.
Більш відчутні структурні зрушення відбулися в аграрному експорті. Частка ЄС у ньому знизилася з 52.1% у 2024 році до 47.5% у 2025 році, тобто на 4.6 відсоткового пункту, за даними Мінекономіки. Водночас міністерство фіксує розширення поставок до Індії, Китаю, Південної Кореї, Індонезії, Бангладеш і В'єтнаму.
Джерело: Мінекономіки, інші ринки розраховано UA Consulting як залишок
Географія експорту сировинних товарів значною мірою визначається ціновою кон'юнктурою та доступом до тарифних квот, тому диверсифікація аграрного експорту має обмежене значення для оцінювання напрямів збуту переробленої продукції. Відповідно, на питання, як обрати ринок для експорту, ці дані відповідають лише на рівні загальних пропорцій.
Окремий зріз щодо продукції переробної промисловості надають дані Експортно-кредитного агентства (ЕКА). У 2025 році агентство підтримало експортні контракти з покупцями з 35 країн, серед яких найбільшими за вартістю були Польща, Австрія, Чехія, Литва та Німеччина. У товарній структурі підтриманого експорту переважали харчові продукти, деревина та вироби з неї, а також меблі.
Упродовж семи місяців 2026 року географія підтриманих контрактів охоплювала 28 країн, а провідними ринками стали Німеччина, Швеція, Об'єднані Арабські Емірати, Нідерланди та Польща, як повідомляє Мінекономіки. Відповідно, ринки збуту переробних підприємств, які користуються страхуванням ЕКА, зосереджені переважно в ЄС, насамперед у країнах Центральної Європи з відносно коротким логістичним плечем. Водночас даних про прибутковість поставок у розрізі окремих країн у досліджених джерелах не виявлено, тому географія продажів не дає підстав для висновків щодо дохідності ринків.
Режими доступу до ринків, що змінилися у 2025 та 2026 роках
ЄС, Велика Британія і Туреччина
З 29 жовтня 2025 року торгівля з ЄС здійснюється відповідно до оновлених умов торговельної частини Угоди про асоціацію, якими після завершення дії тимчасових торговельних преференцій встановлено нові обсяги тарифних квот на чутливу агропродукцію. Особливості цього режиму розглянуто в окремому аналізі вимог та квот ринку ЄС. Для металургійної продукції, добрив і цементу додатковим чинником є механізм вуглецевого коригування на кордоні ЄС.
Велика Британія продовжила безмитний режим для більшої частини торгівлі з Україною до 2029 року. Зазначені режими доповнюються чинними угодами про вільну торгівлю з державами Європейської асоціації вільної торгівлі, Канадою, Ізраїлем та низкою інших країн.
Найбільш суттєва зміна 2026 року стосується торгівлі з Туреччиною. Угоду про вільну торгівлю, підписану 3 лютого 2022 року, ратифіковано законом від 14 липня 2026 року, і вона набула чинності 1 жовтня 2026 року. Для українських товарів преференції застосовуються з дати набрання угодою чинності, тоді як турецька продукція отримає їх на українському ринку з 1 січня 2027 року.
За оцінкою Мінекономіки, угода передбачає повну лібералізацію торгівлі за 84% товарних груп і запровадження тарифних квот ще за 6% груп. Походження товару підтверджується сертифікатом EUR.1 або декларацією про походження, причому експортер без статусу уповноваженого може застосовувати декларацію щодо партій вартістю до EUR 6,000.
Вихід на ринок США та Азії за відсутності торговельних преференцій
Умови доступу до ринку США впродовж 2026 року неодноразово змінювалися. Рішенням від 20 лютого 2026 року Верховний суд США визнав, що закон про надзвичайні економічні повноваження не надає президенту права запроваджувати імпортні мита, після чого було запроваджено тимчасове глобальне мито строком до 150 днів. Дія цього мита припинилася 24 липня 2026 року у зв'язку зі спливом установленого строку.
Того самого дня набули чинності мита, запроваджені відповідно до розділу 301 Закону про торгівлю 1974 року щодо 60 економік, у розмірі 10% або 12.5%. Україну до переліку, оприлюдненого Торговим представником США, не включено, тоді як ЄС, Туреччина та Велика Британія до нього увійшли. Галузеві мита на сталь, алюміній, мідь і автомобілі відповідно до розділу 232 застосовуються до імпорту з усіх країн, тому щодо цих товарів відсутність України в переліку не має значення.
З Китаєм та Індією, які належать до найбільших покупців української агропродукції, угоди про вільну торгівлю не укладено. За даними Держстату, за вісім місяців 2025 року на Китай припадало 4.5% товарного експорту, а Мінекономіки відносить країни Азії до напрямів, на яких розширюється аграрний експорт.
Для компаній, що реалізують споживчі товари в ЄС невеликими відправленнями, з 1 липня 2026 року скасовано звільнення від сплати мита для посилок вартістю до EUR 150. Натомість застосовується фіксоване мито в розмірі EUR 3 за кожну товарну позицію, яке з 1 липня 2028 року передбачено замінити адвалорною ставкою. Ця зміна безпосередньо позначається на економіці продажів через маркетплейси, яку розглянуто нижче.
Джерело: Представництво ЄС, Держмитслужба, Торговий представник США, митна служба Швеції
Хто стає експортером і як оцінюється готовність до експорту
Найбільш наближеними до безпосереднього вимірювання експортної готовності є дані опитувань підприємств. За результатами щомісячного опитування 473 підприємств, проведеного незалежним аналітичним центром у червні 2025 року, експортну діяльність здійснювали 59% респондентів. Частка експортерів у цій вибірці послідовно зростає зі збільшенням розміру підприємства.
Серед мікропідприємств експортують 25% опитаних, серед малих 42%, серед середніх 67%, а серед великих 91%. Наведені дані засвідчують, що масштаб виробництва та наявні потужності є першим чинником, який відокремлює експортерів від підприємств, орієнтованих виключно на внутрішній ринок.
Структура бар'єрів істотно різниться для чинних і колишніх експортерів. Підприємства, які продовжують експортну діяльність, найчастіше вказують на дефіцит працівників, про що повідомили 62% з них. Натомість підприємства, що припинили або призупинили поставки, передусім посилаються на небезпеку провадження діяльності (72%) і вдвічі частіше повідомляють про скорочення попиту.
Ширшу картину надає всеукраїнське опитування власників бізнесу, проведене з вересня 2025 року по січень 2026 року на вибірці з 335 компаній. Серед респондентів 37% уже здійснюють експорт, а ще 22% виконують пробні поставки. Вибірка не є випадковою, тому отримані результати мають індикативний характер.
Серед компаній, які поки не експортують, 58% не знають, з чого розпочати, а 45% не отримують запитів від іноземних покупців. Досвідчені експортери головним бар'єром вважають конкуренцію на зовнішніх ринках, тоді як питання сертифікації та логістики, за їхніми оцінками, можна врегулювати впродовж періоду від шести місяців до року. Водночас 20% респондентів розпочали експортну діяльність уже після 24 лютого 2022 року.
З огляду на ці дані експортна готовність постає як сукупність вимірюваних параметрів. До них належать наявність вільних виробничих потужностей, сертифікація продукції для цільового ринку, достатність оборотного капіталу для фінансування відстрочки платежу, кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та бюджет на маркетинг. Саме маркетинг, пошук партнерів і логістику опитані експортери називають найбільшими статтями витрат на етапі виходу на ринок.
Статистичне обґрунтування відповіді на питання, як стати експортером, має й інше обмеження, оскільки офіційних даних про кількість підприємств-експортерів у досліджених джерелах не виявлено. Обидва опитування характеризують структуру і бар'єри експортної діяльності, проте не дають змоги оцінити, яка частка компаній утримується на зовнішньому ринку після першої поставки. Позитивним сигналом є те, що в червні 2025 року 45.1% опитаних експортерів планували нарощувати обсяги поставок.
Моделі виходу на зовнішній ринок і рівень контролю над продажами
Моделі виходу на зовнішній ринок відрізняються структурою витрат, рівнем контролю над ціною та клієнтом, а також валютними умовами, за яких українська компанія може їх реалізувати. Агент здійснює пошук покупців за комісійну винагороду, тоді як дистриб'ютор набуває право власності на товар і бере на себе його збут у країні призначення. Прямі B2B-поставки та продажі через маркетплейси забезпечують виробникові вищий рівень контролю, однак покладають на нього функції маркетингу, логістики та обробки повернень. Власна структура за кордоном і придбання місцевої компанії забезпечують найвищий рівень контролю, спільне підприємство передбачає його розподіл із партнером, і всі три моделі потребують найбільших капіталовкладень.
Джерело: постанови НБУ в огляді, всеукраїнське опитування експортерів, систематизація UA Consulting
Вибір моделі входу в Україні помітно корелює з розміром компанії. За даними згаданого всеукраїнського опитування, 71% мікропідприємств здійснюють продажі через міжнародні маркетплейси, переважно через платформу товарів ручної роботи. Серед великих компаній 81% працюють за моделлю прямих B2B-поставок, а 67% співпрацюють із дистриб'юторами.
Економіка маркетплейсу формується комісіями платформи, витратами на доставку та митними платежами в країні покупця. Розміри комісій оприлюднюють самі майданчики, а з 1 липня 2026 року до складу витрат додалося мито ЄС за кожну товарну позицію в посилці, унаслідок чого частка фіксованих витрат у ціні недорогих товарів зросла. Укрпошта з 1 липня до початку вересня 2026 року відправила до ЄС понад 50,000 комерційних посилок за новими правилами, запровадивши розрахунок і сплату мит під час оформлення відправлень в Україні.
У сфері валютного регулювання функціонування цієї моделі спростили постанови Національного банку України (НБУ) № 2 і № 3 від 13 січня 2026 року. Ними дозволено продавцям повертати кошти іноземним покупцям на рахунки в зарубіжних банках у разі повернення або непоставки товару в межах його вартості.
Щодо моделі з агентом або дистриб'ютором, публічних даних про рівень маржі на українських експортних напрямах у досліджених джерелах не виявлено. Натомість відомі регуляторні межі, у яких укладається дистриб'юторський договір. Відстрочка платежу покупцеві обмежується граничним строком розрахунків, а постановою НБУ № 90 від 10 серпня 2026 року експортерам дозволено сплачувати нерезидентам бонуси, штрафи та компенсації в межах 10% вартості поставленого товару на рік за умови, що це передбачено договором.
Створення власної структури за кордоном в умовах воєнного стану обмежується валютними лімітами. Базовий ліміт на фінансування відокремлених підрозділів, тобто філій і представництв, становить EUR 1 млн на рік і може бути перевищений на суми, залучені до статутного капіталу від нерезидентів після 12 травня 2025 року, відповідно до постанови НБУ № 53. З 2026 року такі підрозділи дозволено фінансувати також за рахунок коштів, отриманих за новими позиками від нерезидентів, тоді як інвестиції в капітал дочірніх компаній за кордоном регулюються окремими нормами валютного нагляду.
Якщо йдеться про виробничий актив, рішення виходить за межі вибору збутової моделі. Перенесення виробництва за кордон оцінюється як окремий інвестиційний проєкт, що потребує техніко-економічного обґрунтування з розрахунком капітальних витрат і грошових потоків.
Спільне підприємство або придбання компанії на цільовому ринку поєднують контроль із доступом до вже сформованої мережі збуту, проте вимагають найбільшого обсягу капіталу та ретельної перевірки партнера. Даних про кількість таких угод українських компаній за кордоном у досліджених джерелах не виявлено, тому поширеність цієї моделі можна оцінити лише опосередковано на підставі статистики прямих інвестицій НБУ. Структурування такого входу здійснюється в межах угод щодо створення спільного підприємства або купівлі компанії за кордоном.
Отже, вибір моделі входу визначається поєднанням масштабу компанії, прийнятного для неї рівня контролю над продажами та валютних обмежень, чинних в умовах воєнного стану. Саме таке поєднання чинників є предметом аналізу на етапі, коли здійснюється оцінка доцільності та моделі виходу на новий ринок.
Економіка першого ринку з урахуванням валютного контролю і фінансування
Грошовий цикл експортної операції українського підприємства визначається насамперед граничним строком розрахунків. Для більшості експортних операцій цей строк становить 180 днів із 5 квітня 2022 року відповідно до постанови НБУ № 18, а за його порушення нараховується пеня в розмірі 0.3% суми за кожен день прострочення, але не більше суми заборгованості. Операції вартістю до UAH 400,000 звільнено від здійснення такого нагляду.
Для окремих товарних груп Національний банк установив інші строки. Для зернових, олійних культур, олії та шроту з 1 липня 2026 року по 31 серпня 2027 року діє строк 150 днів. Для сільськогосподарської техніки та навантажувального обладнання з 1 березня 2026 року, а для труб і частин рухомого складу з 15 червня 2026 року цей строк становить 270 днів. Граничні строки не поширюються на послуги, крім транспортних, а з січня 2026 року з-під нагляду виведено вимоги, право на які перейшло до ЕКА.
З практичного погляду ця норма встановлює верхню межу комерційного кредиту, який підприємство може надати іноземному покупцеві. Будь-яка відстрочка платежу, погоджена з дистриб'ютором чи торговельною мережею, фінансується за рахунок власних ресурсів експортера, тому умови першого контракту безпосередньо визначають потребу в оборотному капіталі. Цей висновок ґрунтується на логіці валютного нагляду, оскільки досліджень платіжних умов українських експортерів у джерелах не виявлено.
Ризик неплатежу з боку іноземного покупця можна знизити за допомогою страхування в Експортно-кредитному агентстві. У 2025 році агентство підтримало експорт на суму UAH 10.43 млрд проти UAH 7.53 млрд роком раніше, а підтримку отримали 75 експортерів.
Страхуванням було охоплено 106 експортних контрактів і 84 кредитні договори з банками, які фінансували виробництво продукції на експорт. Тобто інструмент застосовується у двох формах і покриває як ризик неоплати з боку іноземного покупця, так і кредит, залучений експортером під конкретну поставку.
За сім місяців 2026 року обсяг підтриманого експорту становив UAH 8.69 млрд проти UAH 8.9 млрд за відповідний період 2025 року, як повідомляє Мінекономіки. Кількість експортерів, які отримали підтримку, за цей час скоротилася з 54 до 38, згідно з даними за сім місяців 2025 року. Це свідчить про те, що після зростання 2025 року інструмент стабілізувався за обсягом, однак коло його користувачів звузилося.
Фінансування оборотного капіталу під експортні контракти також доступне через банки, які беруть участь у програмі сприяння торгівлі Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Умови такого торговельного фінансування через банки-партнери ЄБРР визначаються кредитною політикою кожного банку та гарантіями, що їх надає ЄБРР.
Логістика і страхування вантажів у поточних умовах
Морський коридор, що функціонує із серпня 2023 року, став основою відновлення експорту. За даними Адміністрації морських портів України, наведеними у профільному морському виданні, до липня 2026 року ним перевезено понад 197 млн т вантажів, зокрема 117 млн т зерна, а обсяги перевезень 2026 року на той момент перевищували торішні на 20%.
У липні 2026 року внаслідок серії ударів Росії по цивільних суднах і портовій інфраструктурі судновласники призупинили заходи до українських портів. Уряд наголошує, що порти залишаються відкритими, а рішення про призупинення ухвалили оператори суден. У жовтні 2026 року Україна провела переговори з Туреччиною, Індією та Єгиптом щодо відновлення зернового коридору, і станом на середину жовтня цей процес перебуває на стадії переговорів.
Вартість страхування змінюється відповідно до рівня ризику. Так, 16 вересня 2026 року комітет з воєнних ризиків лондонського страхового ринку розширив зону підвищеного ризику майже на всю акваторію Чорного моря, за винятком 12-мильних територіальних вод Туреччини, Болгарії та Румунії, як повідомляє галузеве видання.
Оцінки вартості страхування суттєво різняться. У вересні брокери оцінювали додаткові витрати для великих суден у портах Великої Одеси в межах від USD 2 до USD 3 за тонну вантажу, тоді як у жовтні галузевий огляд наводив оцінку USD 2.5 млн за рейс і близько USD 35.7 за тонну зерна. Така розбіжність відображає швидку зміну ризиків і відсутність офіційної статистики страхових премій.
Логістичні умови безпосередньо впливають і на вибір країни збуту. Поставки до країн ЄС можуть здійснюватися автомобільним і залізничним транспортом, для якого визначальним чинником є час проходження кордону, а затримки вагонів на західних прикордонних переходах, за даними того ж огляду, сягають від 20 до 40 днів. Ринки Близького Сходу, Африки та Азії залежать від морського плеча, тому їхня економіка є чутливішою до статусу коридору та рівня страхових премій.
Базис поставки визначає розподіл цих ризиків між сторонами договору. За умовами FCA ризик переходить до покупця після передання товару перевізникові в Україні або на кордоні. За умовами CIF ризик так само переходить у порту відвантаження, проте продавець оплачує морське перевезення і страхування до порту призначення, тому поточна вартість фрахту та воєнних премій входить до його ціни. Такий розподіл випливає з правил Інкотермс і однаково застосовується незалежно від країни призначення.
Державні та донорські інструменти підтримки експорту у 2026 році
Рамкові засади державної політики визначає Експортна стратегія України на період до 2030 року, схвалена урядом у червні 2026 року разом з операційним планом заходів на період із 2026 по 2028 рік. Стратегія окреслює три цілі, а саме збільшення виробництва експортної продукції з вищою середньою ціною, створення сприятливих умов для експортної діяльності та посилення інституційної спроможності й фінансових інструментів підтримки. Відповідальним за її реалізацію визначено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Серед чинних інструментів найбільш наближеним до потреб компаній на етапі виходу на перший ринок є компенсація витрат на участь у міжнародних виставках. Рішенням уряду від 20 травня 2026 року передбачено компенсацію до 70% витрат для виробників переробної промисловості та до 100% для їхніх об'єднань за умови участі в національних стендах. Перелік профільних виставок, участь у яких підлягає компенсації, затверджує Мінекономіки.
Офіс з розвитку підприємництва та експорту в межах національного проєкту Дія.Бізнес надає безоплатні послуги з дослідження ринків, консультування та пошуку партнерів за кордоном. Його каталог українських експортерів на час проведення інформаційної кампанії 2024 року налічував понад 500 верифікованих компаній і використовується для організації торговельних заходів.
Донорська складова представлена передусім інструментами ЄС. Мережа Enterprise Europe Network об'єднує 560 партнерів у понад 55 країнах і сприяє виходу малого та середнього бізнесу на нові ринки та його інтеграції в ланцюги постачання, за даними Мінекономіки. Ukraine Investment Framework у межах Ukraine Facility спрямований на мобілізацію фінансування для підприємств, а грантові програми EU4Business, зокрема раунд 2024 року, передбачали гранти в розмірі до EUR 40,000 на розвиток експорту та інновацій.
Масштаб таких програм залишається обмеженим, адже згаданий раунд EU4Business передбачав підтримку лише 12 компаній. Умови участі в подібних програмах і вимоги донорів розглянуто в аналізі донорського фінансування для бізнесу.
Попри розширення інструментарію, рівень його використання залишається низьким. За результатами всеукраїнського опитування, 96% власників бізнесу ухвалюють рішення про вихід на зовнішні ринки без залучення державної підтримки, а інституційну підтримку як мотив для експорту назвали лише 3% компаній. Головним бар'єром автори дослідження вважають брак інформації про наявні інструменти.
Прогноз експорту до 2030 року і статус офіційних орієнтирів
Офіційний прогнозний горизонт визначає Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2027–2029 роки, схвалений постановою Кабінету Міністрів України № 695 від 4 червня 2026 року. Документ містить два сценарії, перший з яких передбачає покращення безпекової ситуації з 2027 року, а другий пізніше, і слугує основою бюджетного планування.
Джерело: Прогноз КМУ на 2027–2029 роки, матеріали прогнозу, Експортна стратегія до 2030 року
Наведені в таблиці показники мають три різні статуси. Оцінка на 2026 рік і темпи зростання до 2029 року є офіційним прогнозом уряду, тоді як значення на 2028 і 2030 роки становлять цілі Експортної стратегії. Базу стратегії розраховано за оперативними даними Держстату та митниці, а урядовий прогноз сформовано за методологією платіжного балансу, тому ці ряди не є безпосередньо зіставними.
Національний банк у липневому Інфляційному звіті 2026 року прогнозує зростання внутрішнього валового продукту на 1.8% у 2026 році, на 2.8% у 2027 році та на 3.0% у 2028 році. Базовий сценарій НБУ ґрунтується на припущенні про відновлення портової логістики, тому призупинення заходів суден до портів Великої Одеси з липня 2026 року становить ризик для цих оцінок. Оновлений прогноз Національний банк оприлюднить наприкінці жовтня 2026 року.
Окремого прогнозу експорту товарів не оприлюднено, а 2030 рік у досліджених документах фігурує лише як цільовий орієнтир. Відтак п'ятирічний горизонт планування для підприємства складається з трьох різних за статусом елементів, а саме офіційного прогнозу до 2029 року, цілей стратегії та припущень Національного банку щодо логістики.
Вихід на міжнародний ринок як сукупність рішень підприємства
Аналіз даних за період з 2021 по 2026 рік засвідчує, що агрегований експорт України стабілізувався на рівні близько USD 40 млрд і за структурою залишається переважно сировинним. Ринки збуту переробних підприємств, які користуються страхуванням ЕКА, зосереджені в ЄС, насамперед у Польщі та інших країнах Центральної Європи. З жовтня 2026 року преференційний доступ отримала також Туреччина як другий за обсягом покупець українських товарів, а в США українська продукція не підпадає під дію нових мит відповідно до розділу 301.
На рівні підприємства модель входу узгоджується з його масштабом. Мікропідприємства виходять на зовнішні ринки здебільшого через маркетплейси, великі компанії через прямі B2B-поставки та дистриб'юторів, а створення власних структур за кордоном обмежується валютними лімітами НБУ. Економіку першого ринку визначають граничний строк розрахунків, доступ до страхування й фінансування, а також маршрут доставки, вартість якого у 2026 році залежить від статусу морського коридору.
У такому розумінні експортна стратегія підприємства постає як узгоджена сукупність чотирьох рішень щодо ринку, моделі входу, платіжних умов і логістики. Диверсифікація експорту на рівні країни визначається кон'юнктурою сировинних ринків і квотами, тоді як вибір першого ринку переробним підприємством залежить від відстані, режиму доступу та тривалості грошового циклу угоди.
Часті запитання про вихід на закордонний ринок
Які строки розрахунків за експортом діють у 2026 році?
Загальний граничний строк розрахунків за експортними операціями становить 180 днів, а для окремих товарних груп Національний банк установив строки 150 і 270 днів. Операції вартістю до UAH 400,000 і більшість послуг під дію цього нагляду не підпадають, детальніше про це йдеться в розділі щодо економіки першого ринку.
Чи може українська компанія фінансувати власний підрозділ за кордоном в умовах воєнного стану?
Українська компанія може фінансувати власну філію або представництво за кордоном у межах валютних лімітів Національного банку. Базовий ліміт становить EUR 1 млн на рік і може бути збільшений за рахунок внесків нерезидентів до статутного капіталу та нових позик від нерезидентів.
Які державні інструменти підтримки експорту діють у 2026 році?
У 2026 році діють страхування експортних контрактів і кредитів через Експортно-кредитне агентство, компенсація витрат на участь у міжнародних виставках та послуги Офісу з розвитку підприємництва та експорту. Їх доповнюють інструменти ЄС, зокрема мережа Enterprise Europe Network і грантові програми EU4Business.
Куди найбільше експортують українські компанії?
Найбільшими покупцями українських товарів у 2025 і 2026 роках залишаються Польща, Туреччина та Німеччина. За останніми доступними даними на країни ЄС припадало близько 59% вартості товарного експорту, тоді як в аграрному експорті 2025 року більша частина поставок спрямовувалася на Близький Схід, до Африки, Азії та на інші ринки поза межами ЄС.
UA Consulting супроводжує вихід на нові ринки від оцінки доцільності до розроблення плану виходу та його запуску, обговоріть ваше завдання зі старшим радником.
