Індустріальні парки в Україні дедалі виразніше утверджуються як інструмент державної промислової політики. Станом на 16 жовтня 2026 року до Реєстру індустріальних парків включено 128 об’єктів, тоді як наприкінці 2020 року їх налічувалося лише 45. Водночас формування виробничої бази відбувається значно повільніше, оскільки на кінець 2025 року на території парків було збудовано або перебувало на стадії будівництва 37 промислових підприємств. Для бізнесу в Україні дисбаланс між кількісним зростанням реєстру та його фактичною наповненістю має принципове значення, адже статус індустріального парку сам по собі не гарантує наявності інженерних мереж, керуючої компанії та учасників, що провадять діяльність на майданчику.
Паралельно з розширенням реєстру оновлюється й нормативно-правова база функціонування індустріальних парків. 25 вересня 2026 року Президент України підписав Закон № 4961-IX, основні положення якого набирають чинності через три місяці від дня опублікування, тобто орієнтовно наприкінці грудня 2026 року. Закон відносить землі індустріальних парків до самостійного виду цільового призначення, відкриває керуючим компаніям доступ до програми «Доступні кредити 5-7-9%» та запроваджує обов’язок щорічно передбачати в державному бюджеті щонайменше UAH 2 bn на облаштування парків.
За таких умов вибір між розміщенням виробництва в індустріальному парку, на власній земельній ділянці чи в наявних виробничих приміщеннях залежить від сукупності чинників, які в публічних оглядах здебільшого розглядають відокремлено. У статті зіставлено чинні податкові та митні пільги, фактичний рівень інфраструктурної забезпеченості парків, вартість і строки приєднання до електричних мереж, стан ринку праці та доступні інструменти страхування ризиків. Мета аналізу полягає у визначенні умов, за яких розміщення виробництва в індустріальному парку забезпечує підприємству вимірювану перевагу порівняно з альтернативними варіантами.
Джерело: реєстр Мінекономіки, підсумки 2025 року, повідомлення Кабінету Міністрів України, оцінка на кінець 2026 року за розрахунком UA Consulting
Реєстр зростає швидше, ніж формується виробнича база
Динаміка Реєстру індустріальних парків, ведення якого забезпечує Міністерство економіки та довкілля України (Мінекономіки), за останні п’ять років засвідчує виразне прискорення у 2024 році. Саме тоді, за даними ділового видання з посиланням на міністерство, до реєстру було включено понад 30 нових парків, що перевищує сукупний приріст 2022 і 2023 років. Таке прискорення збіглося в часі з набранням чинності податковими та митними пільгами влітку 2022 року, а також із попитом на нові виробничі майданчики з боку підприємств, які з 2022 року змінювали місце розташування.
Розширення реєстру супроводжується його систематичним очищенням від об’єктів, що не провадять діяльності. У 2025 році з реєстру виключено 8 таких парків, а в січні 2026 року Кабінет Міністрів України (КМУ) ухвалив рішення про виключення ще 7. Закон «Про індустріальні парки» передбачає таке виключення, зокрема, у разі, якщо жоден учасник не провадить діяльності протягом трьох років поспіль або звіти про функціонування парку не подаються впродовж двох звітних періодів поспіль. Унаслідок цього реєстр поступово набуває рис переліку майданчиків, на яких відбувається реальна господарська діяльність.
Офіційні дані про приріст реєстру містять розбіжності, які необхідно враховувати під час міжрічних порівнянь. Щодо 2025 року в повідомленнях Мінекономіки фігурують 24 і 27 нових парків, проте з підсумковим показником у 118 парків на кінець року арифметично узгоджується лише друге значення, а підсумок 2021 року різниться залежно від дати обліку. У статті кількість парків наведено на кінець відповідного року за даними реєстру, вартісні показники подано в номінальних гривнях без коригування на інфляцію, а суми в іноземній валюті збережено без перерахунку, як у першоджерелах.
За розрахунком UA Consulting на основі повідомлень Мінекономіки, від початку 2026 року до реєстру включено 17 парків, що в середньому становить близько 1.8 парку на місяць станом на середину жовтня. За умови збереження цього темпу та відсутності нових виключень до кінця року реєстр поповниться ще приблизно чотирма парками, і саме ця оцінка відображена на графіку. Офіційного прогнозу кількості парків на кінець 2026 року в проаналізованих матеріалах міністерства не міститься.
Водночас кількість зареєстрованих парків не тотожна кількості діючих, а офіційного показника діючих парків у відкритих джерелах не виявлено. За оцінкою народного депутата, який опікується законодавством у цій сфері, станом на вересень 2026 року діючими можна вважати близько 40 парків. На початку 2025 року резидентів мали лише 37 зі 100 парків, а за оглядом державної установи, що досліджує промислову політику, 89% парків у I кварталі 2025 року не мали жодного учасника. Розбіжність між цими оцінками відображає розрив між фактичною присутністю компаній на майданчику та набуттям ними формального статусу учасника, про що йдеться в наступному розділі.
Інституційна спроможність парків істотно випереджає їхню виробничу наповненість, що чітко простежується за даними реєстру. На 1 жовтня 2025 року керуючі компанії мали 95 зі 106 парків, тоді як діючі підприємства на їхній території на кінець 2025 року забезпечували 3,716 робочих місць. Сукупний обсяг інвестицій, залучених у парки, за даними уряду перевищив UAH 45 bn, однак цей показник не розмежовує вкладення ініціаторів в інфраструктуру та інвестиції учасників у виробництво, а отже, має обмежену інформативність для оцінювання окремого майданчика.
Статус учасника та чинні пільги у 2026 році
Податкові та митні пільги в індустріальному парку пов’язані з юридичним статусом суб’єкта господарювання, а не із самим фактом його розміщення на території парку. Відповідно до статті 29 Закону «Про індустріальні парки»учасником стає суб’єкт господарювання, який набув права на земельну ділянку або нерухоме майно в межах парку та уклав договір із керуючою компанією. Компанія, що провадить діяльність на території парку без такого договору, має статус іншого суб’єкта господарювання і не має права на пільги учасника. На початку 2025 року в парках налічувалося 54 учасники та 31 інший суб’єкт господарювання, тобто понад третина резидентів працювала поза межами пільгового режиму.
Звільнення від податку на прибуток поширюється на переробну промисловість, перероблення відходів, за винятком їх захоронення, а також на наукові дослідження та розробки. За роз’ясненням Державної податкової служби, ідеться про більшість розділів переробної промисловості за Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД) з окремими винятками, зокрема для виробництва чавуну, сталі та феросплавів. Виробництво підакцизних товарів, за деякими застереженнями, а також частина ліцензованих видів діяльності на території парку не допускаються, тому відповідність коду діяльності визначає доступ до пільг ще до вибору конкретного майданчика.
Ключовою преференцією є звільнення від податку на прибуток строком на 10 років, яке запроваджено Законом № 2330-IX з 19 липня 2022 року. Вивільнені кошти учасник зобов’язаний реінвестувати в розвиток діяльності на території парку до 31 грудня року, що настає за звітним, а протягом усього строку дії пільги він не може нараховувати й виплачувати дивіденди. У разі втрати статусу до спливу десятирічного строку податкові органи вимагають доплатити податок за всі пільгові періоди разом зі штрафними санкціями.
Друга група пільг стосується ввезення обладнання і впливає на проєкт уже на етапі капітальних інвестицій. Учасник звільняється від сплати податку на додану вартість (ПДВ) і ввізного мита під час імпорту нового обладнання та комплектуючих, виготовлених не раніше ніж за три роки до ввезення. Таке обладнання має використовуватися виключно для власної діяльності на території парку протягом п’яти років без передачі в оренду чи лізинг, інакше податок і мито підлягають сплаті з нарахуванням пені. У грудні 2025 року Мінекономіки оприлюднило практичний посібник щодо митного оформлення такого обладнання.
Місцеві пільги встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування і не виникають автоматично. Податковий кодекс України (ПКУ) надає місцевим радам право знижувати ставки земельного податку та орендної плати для ділянок індустріальних парків або повністю звільняти такі ділянки від сплати податку, і в I кварталі 2025 року відповідні рішення діяли щодо 43% парків. Водночас, за позицією податкової служби, знижена ставка не застосовується до договору оренди комунальної землі, укладеного за результатами електронного аукціону, оскільки розмір орендної плати в такому разі формується за підсумками торгів.
Частина інструментів, передбачених законом, наразі не застосовується безпосередньо до учасників. Компенсацію відсотків за кредитами призупинено на період дії воєнного стану та шість місяців після його припинення. Безповоротне співфінансування інфраструктури відповідно до постанови КМУ № 644 отримують лише ініціатори та керуючі компанії, тож учасник користується його результатами опосередковано, через наявність облаштованих мереж на майданчику.
Джерело: Податковий кодекс України, Митний кодекс України, умови ввезення обладнання, порядок державного стимулювання парків
Альтернативою або доповненням до режиму індустріального парку залишається державна підтримка інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями. Відповідно до посібника державного агентства із залучення інвестицій цей режим передбачає звільнення від податку на прибуток на строк до п’яти років і обмежує загальний обсяг державної підтримки 30% обсягу інвестицій, а мінімальний поріг входу у 2023 році знижено до EUR 12 m. Агентство розглядає статус учасника парку як сумісний з іншими стимулами, однак норм ПКУ, які б регулювали одночасне застосування двох звільнень від податку на прибуток, виявити не вдалося.
Закон № 4961-IX змінює умови діяльності учасників насамперед через земельні та інфраструктурні норми. Після набрання чинності його основними положеннями мінімальний тридцятирічний строк оренди буде скасовано, строк оренди визначатиметься строком існування парку, а орендодавець отримає право розірвати договір, якщо парк виключено з реєстру і не поновлено в ньому протягом року. За повідомленням Укрінформу, закон також запроваджує статус еко-індустріального парку і передбачає можливість розміщення на території парків об’єктів генерації електроенергії, що безпосередньо стосується енергетичної безпеки виробництва.
Економічна цінність пільг для інвестиційного проєкту
Цінність пільг для конкретного підприємства визначають рівень прибутковості, обсяг імпорту обладнання та дивідендна політика власників, причому кожен із цих чинників проявляється на різних етапах життєвого циклу проєкту. Десятирічний строк звільнення від податку на прибуток починається з першого числа кварталу, який платник зазначає в заяві, але не раніше дати її подання. Відтак момент подання заяви стає елементом податкового планування, оскільки ранній початок означає, що частина строку припаде на роки без оподатковуваного прибутку, тоді як пізній відтерміновує і податкову економію, і обмеження щодо виплати дивідендів.
За базової ставки податку на прибуток 18% кожні UAH 10 m оподатковуваного прибутку щорічно вивільняють UAH 1.8 m, які підлягають реінвестуванню в діяльність на території парку (розрахунок UA Consulting на основі ставки ПКУ). Для інвестора, орієнтованого на регулярні виплати, вивільнений податок фактично трансформується в обов’язкове фінансування розвитку майданчика, а отримання доходу власниками переноситься на період після завершення пільгового строку. З огляду на це економічний ефект пільги найповніше розкривається в моделі грошових потоків, яку розробляють у межах техніко-економічного обґрунтування проєкту разом із графіком капітальних витрат.
Звільнення від ПДВ під час ввезення діє за іншим механізмом, оскільки для платника ПДВ сума податку, сплаченого під час імпорту, зазвичай включається до податкового кредиту. У разі ввезення обладнання митною вартістю UAH 100 m звільнення за ставкою 20% дає змогу зберегти UAH 20 m обігових коштів саме на тому етапі, коли проєкт ще не генерує виручки. Ефект звільнення від ввізного мита залежить від ставки, встановленої для конкретного коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), тому без специфікації обладнання його обсяг оцінити неможливо.
Податкові пільги набувають економічної цінності лише після запуску виробництва, тоді як строк самого запуску визначають інженерні мережі, земельні відносини та дозвільні процедури. Тому ключовим питанням постає готовність майданчика, яка найбільшою мірою відрізняє парки між собою та від альтернативних варіантів розміщення. Оцінити цей чинник за даними реєстру неможливо, оскільки статус парку не містить відомостей про стан його інфраструктури.
Інженерна інфраструктура та енергозабезпечення як чинники строку запуску виробництва
Рівень інфраструктурної забезпеченості парків залишається нерівномірним навіть після двох років функціонування механізму державного співфінансування. Згідно з оглядом індустріальних парків, оприлюдненим на порталі політики «Зроблено в Україні», у I кварталі 2026 року під’їзні дороги мала більшість парків, тоді як електроенергію, водопостачання і газ було підведено менш ніж до половини з них. Сукупна доступна електрична потужність у парках на той момент становила 300.4 МВт.
Джерело: огляд «Industrial Parks of Ukraine 2026», портал політики «Зроблено в Україні»
Для порівняння, на початку 2025 року, за даними каталогу Мінекономіки, електропостачання не мали 56 зі 100 парків. Оскільки дані зібрано за різними методиками, їх зіставлення дає змогу оцінити лише напрям змін, і цей напрям свідчить про повільні темпи облаштування мереж. Частка парків з електромережами зросла приблизно на 2 процентні пункти, тоді як реєстр до кінця березня 2026 року поповнився 14 парками. Нові реєстрації, отже, випереджають облаштування мереж, і середній рівень готовності парків у реєстрі суттєво не змінився.
Підприємство, яке обирає власну ділянку, проходить процедуру приєднання самостійно, а розмір плати за приєднання встановлює регулятор. На 2026 рік Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), затвердила ставки плати за нестандартне приєднання для кожного оператора системи розподілу. Зокрема, у Вінницькій області на напрузі 0.4 кВ для третьої категорії надійності ці ставки становлять від UAH 890 до UAH 2,129 за кВт залежно від території. Остаточна вартість приєднання конкретної ділянки залежить також від відстані до точки забезпечення потужності та від технічних умов, тому вона стає відомою лише після їх отримання.
Для бізнес-плану строк приєднання має не менше значення, ніж його вартість. Відповідно до правил нестандартного приєднання «під ключ» оператор зобов’язаний приєднати об’єкт потужністю від 1 до 5 МВт протягом 350 днів, а за порушення цього строку передбачено знижку або повернення плати. Звідси випливає, що майданчик із наявною підстанцією та резервом потужності скорочує підготовчий етап для виробництва потужністю кілька мегават майже на рік.
З 2022 року енергетичний чинник вийшов далеко за межі вартості приєднання. Від 8 листопада 2025 року графіки обмеження потужності для промислових споживачів застосовувалися цілодобово, а за результатами опитування, проведеного незалежним аналітичним центром, у грудні 2025 року 60% промислових підприємств тимчасово зупиняли роботу. Зросла й вартість електроенергії, оскільки середньорічний індекс BASE на ринку «на добу наперед» становив UAH 1,802 за МВт·год у 2021 році та UAH 5,293 у 2025 році.
Відповіддю держави на ці обмеження стали стимули для розвитку розподіленої генерації, яка дає змогу підприємству частково забезпечувати власне споживання. Регулятор продовжив дію спрощеного механізму приєднання генерації з поданням заявок до 1 травня 2027 року, а уряд скасував поріг потужності 1 МВт для спрощеного розміщення газопоршневих, газотурбінних і когенераційних установок. Після набрання чинності Законом № 4961-IX об’єкти генерації можна буде розміщувати безпосередньо на території парків, тому наявність місця під власну енергетичну інфраструктуру стає самостійним критерієм вибору майданчика.
Індустріальний парк, власна ділянка чи наявні виробничі приміщення
Три варіанти розміщення виробництва різняться режимом прав на землю, доступом до пільг і станом інженерних мереж, причому кожен із цих параметрів по-різному впливає на строк запуску. Порівняння за чинними нормами засвідчує, що жоден із варіантів не має переваги за всіма параметрами одночасно. Результат вибору залежить від того, що саме є вузьким місцем конкретного проєкту, а саме потужність, строки реалізації, земельне питання чи податкове навантаження.
Джерело: Закон «Про індустріальні парки», Земельний кодекс України, ставки нестандартного приєднання на 2026 рік, огляд «Industrial Parks of Ukraine 2026»
В індустріальному парку учасник, як правило, набуває права на землю через суборенду в ініціатора чи керуючої компанії, оскільки Земельний кодекс України дозволяє передавати земельні ділянки парків в оренду керуючим компаніям без проведення земельних торгів. Відповідно до посібника державного агентства із залучення інвестиційкеруюча компанія може отримувати дозвільні документи від імені учасників, що знижує адміністративне навантаження на виробника. Водночас учасник зобов’язаний дотримуватися умов договору з керуючою компанією та встановлених законом вимог щодо видів діяльності протягом усього строку існування парку.
Власна земельна ділянка забезпечує повний контроль над майданчиком, проте всі підготовчі етапи компанія проходить самостійно. Земельні ділянки комунальної власності, як правило, передаються у власність чи користування через електронні аукціони, і за п’ять місяців 2025 року організатори земельних торгів у системі Prozorro.Продажі отримали понад UAH 1 bn. Ціни саме на ділянки промислового призначення в цій статистиці окремо не виділяються, тому визначити ринкову вартість землі під виробництво на основі відкритих даних неможливо.
Окремим етапом є отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який для об’єктів із класами наслідків СС2 і СС3 видається протягом 10 робочих днів через електронну систему у сфері будівництва. Тривалість підготовки містобудівних умов та обмежень і проєктної документації залежить від громади та специфіки об’єкта, а зведених даних щодо цих строків в оприлюднених джерелах не виявлено. З 28 травня 2024 року діє спрощена процедура зміни цільового призначення сільськогосподарських ділянок за межами населених пунктів, і станом на жовтень 2025 року нею скористався 171 власник, зокрема щодо 385 га під виробничі та складські об’єкти.
Наявні виробничі приміщення дають змогу уникнути етапу нового будівництва, проте ринок готових площ залишається обмеженим. Рівень вакантності складських приміщень у Києві в першому півріччі 2026 року становив 2.5%, а запитувані ставки оренди складів у західних областях сягнули від USD 6 до USD 7 за м² на місяць. Обидва показники стосуються складського сегмента, оскільки зведеної статистики оренди саме виробничих приміщень у відкритому доступі немає.
Для наявних виробничих об’єктів діє суттєве обмеження, закладене в самому режимі індустріального парку. Згідно з роз’ясненням Мінекономіки, оприлюдненим на урядовому порталі, на ділянці парку не повинно бути виробничих об’єктів, завершених будівництвом або експлуатованих протягом останніх п’яти років, тому діючий цех не може бути включений до складу парку. Водночас майданчики, що простоювали триваліший час, до парків входять, і за оцінкою галузевої консалтингової групи близько 40% парків, зареєстрованих у 2024 році, створено на колишніх промислових територіях.
Пошкоджені об’єкти становлять окрему категорію, щодо якої діють власні механізми підтримки, розглянуті в матеріалі про відновлення пошкоджених підприємств. Якщо ж ідеться про перенесення діючого виробництва до готових приміщень, вибір локації стає складовою ширшого процесу, проаналізованого в статті про перенесення виробництва та операцій. Коли ж рішення щодо майданчика ухвалюють одночасно з проєктуванням і запуском виробничої лінії, воно стає частиною комплексної роботи з розміщення і запуску виробничих потужностей.
Кадровий потенціал і безпекові чинники вибору локації
У 2026 році кадровий чинник став для промисловості не менш суттєвим обмеженням, ніж енергетичний. За результатами опитування промислових підприємств, яке проводить незалежний аналітичний центр, частка підприємств, що відчувають нестачу працівників, у червні 2026 року сягнула рекордних 71%, а у Львівській, Чернівецькій та в низці інших областей перевищила 80%. Згідно з опитуванням асоціації іноземного бізнесу, у 42% компаній пошук працівника триває від трьох до шести місяців.
Наслідком дефіциту кадрів стало зростання оплати праці в промисловості, де середня заробітна плата у травні 2026 року становила UAH 33,475 порівняно з UAH 30,961 у середньому в економіці. На чисельність персоналу підприємств впливають також мобілізація та міграція населення. Водночас Національний банк України (НБУ) у прогнозі на 2026 рік очікує безробіття на рівні 10%, і поєднання цих тенденцій свідчить про структурний характер дефіциту, за якого наявна робоча сила не відповідає потребам виробництва за кваліфікацією чи місцем проживання.
Зіставлення кадрових і енергетичних даних засвідчує, що вибір регіону передбачає компроміс між енергетичною стабільністю та доступністю персоналу. Для західних областей, де зосереджена більшість парків, сценарний аналіз на зиму 2025/26 року оцінював імовірність відключень у межах від 12% до 15%, тоді як для прифронтових регіонів цей показник становив від 35% до 45%. Водночас саме у Львівській області рівень дефіциту кадрів є одним із найвищих, а ставки оренди складів у західних областях перевищують київські.
Безпекові ризики для інвестора частково знижуються завдяки інструментам страхування, які пропонують як міжнародні інституції, так і держава. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA) Групи Світового банку з лютого 2022 року надало в Україні гарантії на USD 573 m, зокрема покриття для індустріального парку у Львові. Державна програма Експортно-кредитного агентства (ЕКА) з 1 січня 2026 року передбачає компенсацію збитків до UAH 30 m на підприємство за умови внеску в розмірі 0.5%, проте поширюється лише на Київ, Київську область і прифронтові області, тоді як західні області до неї не належать.
Попит на компенсаційні програми перевищує обсяг наявного фінансування, що підтверджують дані самого агентства. Станом на 2 жовтня 2026 року участь у програмі ЕКА з компенсацією збитків схвалено для 325 суб’єктів господарювання, а середній тариф страхування з урахуванням компенсації знизився приблизно з 5% до 1.2%, хоча агентство вказує на брак бюджетних коштів. Для самих парків передбачено власний механізм, оскільки з березня 2026 року держава співфінансує відновлення пошкодженої інфраструктури з підвищеною часткою бюджетних коштів. Капітальні вкладення учасника можуть фінансуватися також за рахунок кредитів міжнародних фінансових інституцій, а можливості фінансування через Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і гарантії Європейського Союзу (ЄС) розглянуто в окремому матеріалі.
Територіальна структура індустріальних парків
Регіональна структура реєстру відображає логіку вибору виробничих майданчиків після 2022 року. За результатами дослідження, проведеного на основі даних реєстру, станом на 1 жовтня 2025 року на західний макрорегіон припадало 56.6% парків, на центрально-північний 30.2%, а на південно-східний 13.2%. Така структура узгоджується з тим, що значна частина релокованих підприємств розміщувалася саме в західних областях, хоча прямих даних про кількість релокованих підприємств у парках в оприлюднених джерелах немає.
На кінець 2025 року, за даними галузевої консалтингової групи, найбільшу кількість парків мали Львівська (20), Київська (15) та Закарпатська (12) області. У 2025 році географія нових реєстрацій змістилася до центральних і південних регіонів, оскільки найбільше нових парків з’явилося в Київській області, а далі йшли Житомирська, Одеська та Хмельницька області. Поширення з березня 2026 року підвищеної частки державного співфінансування на прифронтові громади може посилити цю тенденцію, адже воно зменшує частку власних коштів ініціаторів у відповідних регіонах.
Більшість парків у реєстрі мають порівняно невелику площу, що суттєво для виробництв зі значними потребами в землі. Станом на 1 жовтня 2025 року площу понад 50 га мали лише 16 парків, тоді як 42 парки були меншими за 20 га. Для великого підприємства, що планує поетапне розширення, це звужує вибір до відносно невеликої групи майданчиків.
Регіональні дані характеризують пропозицію майданчиків, проте не дають уявлення про готовність конкретної ділянки. Консолідованого переліку парків з інфраструктурою в розрізі областей на 2026 рік у відкритому форматі знайти не вдалося, тому стан мереж, наявність керуючої компанії та умови суборенди доводиться з’ясовувати щодо кожного парку окремо. Для виробників, орієнтованих на експорт до ЄС, близькість західних областей до кордону є додатковим логістичним чинником, який зважують з урахуванням кадрових обмежень цих регіонів.
Перспективи до 2031 року в межах ухвалених рішень
Найближчою підтвердженою зміною є набрання чинності основними положеннями Закону № 4961-IX наприкінці грудня 2026 року. Закон закріплює вимогу щорічно передбачати в державному бюджеті щонайменше UAH 2 bn на стимулювання облаштування парків, тоді як фактичні рішення про співфінансування поки помітно поступаються цьому орієнтиру. Аналогічну норму на період з 2022 по 2026 рік містив і Закон № 1710-IX, однак бюджетні призначення у 2024, 2025 і 2026 роках її не досягали.
Джерело: підсумки 2024 року, рішення Мінекономіки 2025 року, рішення 2026 року, норма Закону № 4961-IX
У 2024 і 2026 роках бюджет програми становив UAH 1 bn, тоді як щодо 2025 року міністерство повідомляло про UAH 0.5 bn, а ділове видання писало про намір уряду виділити близько UAH 1 bn. З огляду на цю розбіжність для 2025 року на графіку наведено лише рішення про співфінансування. У проєкті державного бюджету на 2027 рік індустріальні парки, згідно з оглядом аналітичного тижневика, включено до пакета підтримки виробництва обсягом UAH 9.4 bn без окремо визначеної суми на цю програму.
Відповідність бюджету нормі закону можна буде оцінити лише після його ухвалення та розподілу коштів за бюджетними програмами. Для учасника це означає, що темпи облаштування мереж у конкретному парку у 2027 році залишаються невизначеними до ухвалення Мінекономіки рішень за результатами конкурсного відбору. Саме тому під час вибору парку визначальне значення має інфраструктура, фінансування якої вже забезпечено.
Частина майбутньої пропозиції виробничих майданчиків уже закладена в умовах державних грантів. Кожен отримувач співфінансування зобов’язаний протягом трьох років ввести в експлуатацію щонайменше 5,000 м² промислової нерухомості та залучити не менше двох учасників, інакше кошти підлягають поверненню. Для 15 парків, щодо яких рішення ухвалено у 2024 році, ці умови в сукупності означають щонайменше 75,000 м² і 30 учасників до кінця 2027 року.
Політика «Зроблено в Україні» формулює ту саму величину як ціль щодо створення щонайменше 30 нових заводів і 75,000 м² промислової нерухомості в парках до кінця 2027 року, тобто ця ціль збігається із зобов’язаннями вже профінансованих парків. Після ухвалення рішень 2025 року кількість отримувачів зросла до 22 парків, і за умови виконання зобов’язань мінімальний обсяг становитиме 110,000 м² та 44 учасники (розрахунок UA Consulting). За оцінкою народного депутата кількість підприємств у парках за підсумками 2026 року може перевищити 50, що стане відомо з річних даних, які Мінекономіки традиційно оприлюднює на початку січня.
Довгострокові параметри пільгового режиму визначатиме також його узгодження з правилами державної допомоги ЄС. Антимонопольний комітет України (АМКУ) ще у 2016 році зазначав, що податкові та митні пільги учасникам мають ознаки державної допомоги і потребують обґрунтування їх пропорційності та обмеження в часі. У вересні 2026 року Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт щодо відновлення повноважень комітету з контролю за державною допомогою, проте прямого зв’язку цього документа з режимом індустріальних парків в оприлюднених матеріалах не простежується.
Досвід Польщі демонструє інший підхід до розв’язання тієї самої задачі стимулювання інвестицій. З 2018 року польська система підтримки нових інвестицій передбачає звільнення від податку на прибуток на строк від 10 до 15 років залежно від локації, а мінімальний обсяг інвестицій для великого підприємства диференціюється залежно від рівня безробіття в повіті. Цей приклад ілюструє модель, за якої пільга прив’язується до параметрів інвестиції та регіону, однак механічне перенесення такого підходу на українські умови було б некоректним, оскільки правова рамка та бюджетні можливості двох країн суттєво різняться.
Офіційного прогнозу кількості індустріальних парків до 2031 року в проаналізованих документах не міститься, а Стратегія розвитку індустріальних парків на 2023–2030 роки у доступних викладах не передбачає числових цільових показників. З огляду на це середньострокову перспективу визначатиме не прогноз чисельності реєстру, а виконання бюджетної норми закону та зобов’язань отримувачів грантів, перевірка яких розпочнеться у 2027 році.
За яких умов індустріальний парк забезпечує підприємству перевагу
Дані 2026 року підтверджують тезу про переваги індустріального парку лише частково. Перевага виникає тоді, коли компанія провадить діяльність, визначену законом, набуває саме статусу учасника, отримує оподатковуваний прибуток і готова реінвестувати вивільнені кошти без виплати дивідендів, а обраний парк уже забезпечений електромережами та резервом потужності. За відсутності мереж податкові пільги починають діяти лише після запуску виробництва, тоді як нестандартне приєднання потужністю кілька мегават відповідно до чинних правил може тривати майже рік.
За таких умов власна ділянка з доступною точкою приєднання або наявні виробничі приміщення здатні забезпечити швидший запуск, проте цех, що експлуатувався протягом останніх п’яти років, не дає права на пільги учасника. Регіональна концентрація парків на заході поєднує нижчі енергетичні ризики з високим дефіцитом кадрів, а страхування ризиків у західних областях наразі доступне передусім через міжнародні гарантії, оскільки державна програма ЕКА на ці області не поширюється.
Узагальнюючи наведені дані, можна стверджувати, що у 2026 році відмінність між індустріальним парком і власною ділянкою визначається передусім готовністю мереж на конкретному майданчику, тоді як податковий режим створює додаткову вартість для прибуткового учасника з тривалим горизонтом реінвестування. Закон № 4961-IX та норма про щорічне співфінансування в розмірі UAH 2 bn здатні змінити цей баланс, якщо бюджетні рішення 2027 року наблизяться до встановленого законом орієнтира.
UA Consulting супроводжує локалізацію, релокацію, модернізацію та запуск виробничих потужностей від техніко-економічного обґрунтування до робочої лінії, тож запрошуємо обговорити ваш майданчик.
